Сакральна географія постмодерної прози (на матеріалі української й польської літератур)

Кропивко І. В. Сакральна географія постмодерної прози (на матеріалі української й польської літератур) / І. В. Кропивко // Слово і Час. – 2017. – № 8. – С. 38–48. У статті розглядається питання специфіки реалізації в постмодерній прозі мотиву власного вкорінення. Він актуалізувався як реакція на глобалізаційні процеси, що спровокували перенесення свідомісних кордонів із зовнішнього щодо людини світу в простір її внутрішньої екзистенції. Акцентовано на тому, що географічна територія змінює своє значення зі смислового центру, що пізнається, на сукупність знаків-маркерів для витворення реципієнтом власного інтерпретаційного простору. Персонаж/наратор формує власну сакральну територію через дотик до сакральної території Іншого, яким може виступати як автор, персонаж, так і реципієнт. Замість єдиної системи ціннісних координат з’являється мережа іконічно-сакралізованих об'єктів персонального значення.