Трансгендерні смисли в українській ліриці: level zero (гендерно-психологічний ракурс)

Шаф О. В. Трансгендерні смисли в українській ліриці: level zero (гендерно-психологічний ракурс) // Наукові праці : науково-методичний журнал. – Вип. 289. Т. 301. Філологія. Літературознавство. – Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2017. – С. 155–161. Розглядається специфіка реалізації в українській ліриці ХХ ст. трансгендерних смислів у таких формах, як рефлексія ліричного суб’єкта власного квір-переживання, його рефлексія квір-ідентичності Іншого (що, зокрема, передбачає актуалізацію трансгендерної антропоніміки й похідних означень), проблематизується стратегія гендерного літературознавства в аспекті методології дослідження трансгендерності в літературі. Трансгендерні смисли інтерпретуються в ліриці А. Кримського (зб. «Пальмове гілля»), О. Барліга (зб. «Насолода уявної смерті»), виявляються елементи маскулінної/фемінінної поетикальних стратегій рефлексії власної сексуальності в залежності від цілей і засобів реалізації сексуальної інтенції квір-суб’єктом. Висвітлюється специфіка імітації гомосексуального потягу в «перекладах»-містифікаціях Е. Андієвської (зб. «Риба і розмір», зб. «Хвилі») крізь призму античної та східної культур. Особливості рефлексії квір-сексуальності Іншого розглядаються в ліриці І. Малковича, С. Жадана, І. Шувалової. Ключові слова: українська лірика ХХ ст.; сексуальність; трансгендерність; гомоеротичне бажання; маскулінна/фемінінна поетикальна стратегія