Діагностика особистості засобами невербального спілкування

Представлено теоретичне обґрунтування та результати емпіричної перевірки ролі невербального компонента спілкування в імпліцитній діагностиці особистості. Продемонстровано можливість узагальненого прояву глибинних особистісних диспозицій у термінах «ставлення людини до оточуючого світу», ознак її «менталітету» та рівня сформованості характеристик, що свідчать про розвиток людини від «соціального індивіда» до «індивідуального суб’єкта» та «індивідуальної особистості». Ідентифіковано змісті гіпотетичного конструкту для описання динаміки прояву глибинних особистісних диспозицій у напрямку досягнення ознак єдиного фактору особистості. З’ясовано вірогідність існування причинно-наслідкового зв’язку між рівнем сформованості Єдиного фактору особистості як форми прояву її гіперкомпенсаторного ресурсу та її експліцитною реалізацією у спілкуванні комунікативної інтенції невербальними засобами. Емпірично підтверджено зумовленість кількісних та якісних ха¬рак¬теристик застосування людиною невербальних засобів спілкування її позитивним ставленням до себе, оточуючих та світу у цілому. Для фахівців у галузі психології. викладачів, аспірантів, наукових співробітників, студентів спеціальності «Психологія».